Податок на прибуток (стр. 19 )

Як в податковому обліку відобразити зазначені витрати: включити до балансової вартості товарів чи безпосередньо до складу валових витрат?

Відповідь: Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно із п. 8 і 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом МФУ від 20.10.99 р. N 246 та зареєстрованого в Мін'юсті України 02.11.99 р. N 751/4044 (далі - ПБО-9), придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. У пункті 9 ПБО-9 наведено складові первісної вартості запасів, що придбані за плату, зокрема ціна договору без податку на додану вартість, транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.

Враховуючи зазначене, оскільки витрати на зберігання товарів безпосередньо не пов’язані з придбанням (створенням) запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, то такі витрати не збільшують балансової вартості таких товарів (запасів). Зазначені витрати відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону відносяться до валових витрат звітного податкового періоду.

Роз’яснення із зазначеного питання надані в журналі «Вісник податкової служби України» № 48 за 2009 рік.

Питання: Платник податку на прибуток-продавець звернувся з позовною заявою до суду з приводу стягнення з платника податку на прибуток-покупця боргу за товари, отримані, але не оплачені у термін, встановлений договором.

В якому розмірі збільшуються валові витрати продавця та валові доходи покупця внаслідок врегулювання такої заборгованості: на загальну вартість товарів з ПДВ чи на суму заборгованості без ПДВ?

Відповідь: Підпунктом 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" надано можливість платнику податку - продавцю товарів (робіт, послуг) збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі, коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).

Водночас пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону встановлено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), а відповідно до п. 4.1 ст. 4 цього Закону база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, платники податку на прибуток - продавці згідно з пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону збільшують валові витрати у рядку 05.3 Декларації на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), тобто без урахування податку на додану вартість, включеного до складу ціни товару (роботи, послуги).

При цьому платники податку - покупці відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону збільшують валові доходи у рядку 02.3 Декларації на всю суму непогашеної заборгованості, тобто включаючи суми податку на додану вартість.

Роз’яснення із зазначеного питання надані листами ДПА України від 02.12.2004 р. № 000/7/15-1117 та від 18.05.2006 р. № 000/7/15-0317.

Питання: Згідно з договором оренди платник податку на прибуток орендує складське приміщення для зберігання терміном на 1 рік і сплатив орендну плату одноразово за весь рік.

Чи можна включити до валових витрат загальну суму орендної плати?

Відповідь: Ні, не можна.

Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) визначено пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 000/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 000/97-ВР, зі змінами та доповненнями), згідно з яким такі операції відносяться до операцій особливого виду. Тому у разі здійснення таких операцій при визначенні валових доходів та валових витрат застосовується порядок, встановлений цим підпунктом для оподаткування операцій особливого виду, а не загальні правила.

Зокрема, зазначеним підпунктом встановлено, що орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

З урахуванням викладеного, платник податку-орендар не має підстав віднести до складу валових витрат поточного податкового періоду загальну суму орендної плати за складське приміщення, сплачену орендодавцю за рік. При цьому до валових витрат звітного періоду включається частина сплаченої орендної плати, пропорційна розміру лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється нарахування такого лізингового платежу.

Питання: Для перевезення товарів підприємство орендує вантажний автомобіль. Перевізник надає акти виконаних робіт, в яких зазначає маршрут перевезення.

Чи достатньо актів виконаних робіт для включення послуг з автоперевезення до складу валових витрат?

Відповідь: Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому відповідно до норм пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Слід зазначити, що згідно п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 000, відповідно до п. 1 якої для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів мають бути товарно-транспортна накладна (ф. ), фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка, подорожній лист вантажного автомобіля (ф. № 2) тощо. Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, - документ, який підтверджує право власності на вантаж (наприклад, накладна), подорожній лист з відмітками тощо.

Застосування зазначених форм первинного обліку суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 000, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Підприємство, що сплатило за послуги перевезення вантажу, для віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів.

При цьому акт виконаних робіт є загальним документом, який доводить факт виконання робіт (послуг).