Податок на прибуток (стр. 57 )

Таким чином, враховуючи викладене вище, для здійснення будівництва (реконструкції) або зміни функціонального призначення діючих об'єктів, в тому числі житлових будинків на нежитлові, інвестори (забудовники) мають сплатити пайові внески на розвиток м. Києва та зміцнення матеріально-технічної бази пожежної охорони м. Києва, тобто сплата зазначених пайових внесків є необхідною умовою для початку реконструкції будівлі для організації виробництва електромонтажних виробів.

Роз’яснення із зазначеного питання було надане листом ДПА України від 19.12.2005 р. N 25163/7/15-0317.

Питання: Підприємство-платник податку на прибуток допустило помилку в декларації з податку на прибуток за 2003 рік: завищило валові витрати. Чи можна відкоригувати таке завищення у 2007 році та відобразити результати коригування в декларації?

Відповідь: Ні, не можна.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

При цьому пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону визначено, що за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених зазначеним Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли таку податкову декларацію було надано пізніше – за днем її фактичного подання.

Питання: Підприємство-продавець товарів має дебіторську заборгованість покупців за ряд поставок, стосовно якої проводяться заходи щодо стягнення, а саме: звернення до суду. Як відобразити суму дебіторської заборгованості, щодо якої проводяться заходи в додатку К4 до податкової декларації з податку на прибуток: за загальною сумою чи у розрізі кожного покупця?

Відповідь: Відповідно до пп. 12.1.4 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 000/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 000/97-ВР, зі змінами та доповненнями) передбачено, що повідомлення про збільшення валових витрат або валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період та іншими первинними документами, які підтверджують наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Зазначене повідомлення подається за формою, яка встановлена у додатку К4 до декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України від 29.03. 2003 року N 143 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за N 271/7592 .

При цьому Узагальнюючим податковим роз'ясненням щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , затвердженим наказом ДПА України від 11.07. 2003 р. N 346 роз’яснено, що у випадку здійснення коригування валових доходів або валових витрат у зв'язку з врегулюванням сумнівної заборгованості одночасно за декількома договорами, додаток К4 подається окремо по кожному з таких договорів.

Питання: Підприємство направило працівника у відрядження в інше місто. У відрядженні працівникові довелося оплатити двомісний номер у готелі (оскільки вільних одномісних номерів на той час не було). Після повернення з відрядження згідно з наказом керівника працівникові були компенсовані додаткові витрати на оплату двомісного номеру. Чи можна віднести до складу валових витрат додаткові витрати на оплату двомісного номеру?

Відповідь: Ні, не можна.

Згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 000/97-ВР, зі змінами та доповненнями) (далі – Закон) до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, зокрема: на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни).

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) тощо (підпункт 5.4.8 пункт 5.4 статті 5 Закону).

Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 пункту 5.3 та 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

При цьому листом ДПА України від 08.12.2005 р. N 9146/н/15-0314 було роз’яснено, що при визначенні розміру валових витрат необхідно керуватися Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.98 N 59 (далі - Інструкція).

Наказом Мінфіну України від 05.07.2007 року N 791 були внесені зміни до п. 1.6 Інструкції, згідно з якими підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо.

Питання: Чи можна віднести до валових витрат витрати на вакцинацію працівників від грипу?

Відповідь: Ні, не можна.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Переліком заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженим постановою КМ України від 27.06.2003 року N 994 установлено, які заходи та засоби охорони праці відносяться до складу валових витрат.

Вказаним Переліком такі заходи, як проведення профілактичних щеплень проти грипу, не передбачено і тому витрати на такі заходи не відносяться до складу валових витрат.

Зазначене питання розглядалось ДПА України у листі від 16.02.2004 р. № 000/7/15-1117.

 Питання: Нерезидент надав в безоплатне користування власне нежиле приміщення. Чи буде у нас виникати валовий дохід за такою операцією?

Відповідь: Так, буде.

Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України договір позички передбачає, що одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

При цьому відповідно до Цивільного кодексу користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування.

Статтею 827 Цивільного кодексу передбачено, що за договором позички застосовуються положення, визначені главою 58 цього Кодексу, які застосовуються для договору найму (оренди).

Зокрема, ст. 759 глави 58 Цивільного кодексу визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В той же час згідно з п. 4 ст. 632 Цивільного кодексу якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Щодо зобов’язань підприємства перед бюджетом при проведенні такої операції, то відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 000/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 000/97-ВР, зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 000) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 000 валовий дохід платника податку включає доходи з інших джерел, у тому числі отримані у вигляді безоплатно наданих платнику податку послуг у звітному періоді.

Згідно п. 1.23 ст. 1 Закону № 000 безоплатно надані товари (роботи, послуги) – це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Враховуючи зазначене, при передачі майна у безоплатне користування юридичній особі у юридичної особи збільшуються валові доходи виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.