Податок на прибуток (стр. 31 )

Чи виникають в податковому обліку сторін (головного підприємства та філій) податкові наслідки за результатами безоплатної передачі (отримання) товарно-матеріальних цінностей та основних фондів?

Відповідь: Ні, не виникають.

Відповідно до підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу не включаються суми безповоротної фінансової допомоги та вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Отже, оскільки філії не є юридичними особами і при безоплатній передачі товарів (робіт, послуг) від головного підприємства філії або від філії головному підприємству власником цих товарів (робіт, послуг) залишається юридична особа - головне підприємство, то вказана операція не призводить до виникнення валових доходів та валових витрат ні у головного підприємства, ні у філії.

Роз’яснення із зазначеного питання надане листом ДПА України від 17.04.2009 № 000/7/15-0217.

За квітень 2009 р.

Питання: У лютому 2009 року платник податку на прибуток, який є клієнтом банку "Надра", надав банку платіжне доручення на перерахування до бюджету податку на прибуток за 4-й квартал 2008 року, але кошти так і не надійшли до бюджету.

Чи несе відповідальність платник податку за неперерахування (несвоєчасне перерахування) податку у випадку, якщо банк перебуває під тимчасовою адміністрацією НБУ?

Відповідь: Так, несе.

Національний банк України призначив процедуру тимчасової адміністрації ряду українських банків, зокрема: АКБ "Національний кредит", ТОВ "Український промисловий банк", ВАТ "Комерційний банк "Причорномор'я", Акціонерному комерційному банку "Київ", ВАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Комерційний банк "Західінкомбанк".

Статтею 85 Закону України від 07.12.2000 р. N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон N 2121) передбачено, що Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації.

Однак відповідно до цієї статті мораторій поширюється лише на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, та не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Тобто, введення мораторію не є перешкодою для проведення установами банків поточних операцій по перерахуванню до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів) клієнтів Банку.

У зв'язку із зазначеним ДПА України листом від 26.02.2009 № 000/7/24-0117 зобов'язує провести відповідну роз'яснювальну роботу з платниками податків - клієнтами банків стосовно необхідності і обов'язковості своєчасного та в повному обсязі виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Питання: Податковий орган відмовив платнику податку у прийманні податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року у зв’язку з тим, що згідно із показниками цієї декларації податкове навантаження виявилось менше 1 %.

Чи правомірні дії податкового органу щодо відмови у прийнятті декларації? Яким чином можна подати декларацію в такому випадку?

Відповідь: Згідно з визначенням, наведеним у п. 1.11 ст. 1 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями), податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону зазначено, що форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, мають відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Якщо податкову декларацію заповнено платником податку всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення (наприклад, не зазначено обов'язкових реквізитів, не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків), таку декларацію може бути не визнано органом ДПС. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Крім того, пп. 4.1.2 п. 4.1 цієї самої статті зазначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону , не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу за відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Одночасно слід врахувати, що пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону встановлено обов'язок платника податку незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених п. 5.3 ст. 5 цього Закону.

Роз’яснення із зазначеного питання було надане у журналі «Вісник податкової служби України», лютий 2009 р., № 6.

Питання: У звітному періоді підприємство придбало торговий патент для здійснення діяльності в наступному звітному періоді.

Чи зменшується сума податку на прибуток звітного періоду на вартість торгових патентів, придбаних у звітному періоді?

Відповідь: Відповідно до п. 16.3 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями; далі - Закон N 334) платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої діяльності. З цією метою такі платники податку ведуть окремий облік:

- валових доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягає патентуванню;

- валових витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності;

- балансової вартості товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (далі - запаси), які використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому балансова вартість таких запасів не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості згідно із пунктом 5.9 статті 5 цього Закону, для визначення об'єкта оподаткування від іншої діяльності;

- амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню.

У разі якщо основні фонди використовуються як для здійснення діяльності, що підлягає патентуванню, так і для іншої діяльності, то з метою визначення об'єкта оподаткування для різних видів діяльності, застосовується метод пропорційного розподілу суми амортизаційних відрахувань залежно від питомої ваги доходів, що припадає на кожний вид діяльності. За цим методом валовий дохід платника податку, одержаний за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходу, одержаного за окремим видом діяльності, що підлягає патентуванню, відноситься до загальної суми валового доходу. Аналогічно відбувається розподіл валових витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, що підлягає патентуванню, так і з іншою діяльністю.

Податок з прибутку, отриманого від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", підлягає сплаті до бюджету у сумі, визначеній відповідно до цього Закону, зменшений на вартість придбаних торгових патентів для здійснення цього виду діяльності.

При цьому у зменшення податкових зобов'язань платника від усіх видів діяльності за відповідний звітний період враховується вартість придбаних торгових патентів на цей звітний період у сумі, яка не перевищує суму податку на прибуток, обчислену окремо щодо діяльності, на здійснення якої придбано такі патенти.