Інформаційний пакет педагогічного факультету (стр. 40 )

Мета навчальної дисципліни: розкриття специфіки педагогічного малюнка, як одного з найважливіших засобів наочності, що є основою творчого й навчального малюнку в підготовці майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. Розвиток творчого підходу до створення художнього образу, набуття необхідних практичних навичок для вирішення композиційної цілісності зображення, вивчення способів відтворення форми, її площинно-конструктивних закономірностей, практичне засвоєння різних графічних технік, розвиток конструктивно-аналітичного мислення, зосередження на суттєвому, головному.

Завдання навчальної дисципліни: вивчення основ історії та теорії педагогічного малюнку. Засвоєння основних графічних технік. Побудова зображуваного об’єкту за допомогою лінійної та повітряної перспектив. Визначення пропорційних співвідношень між об’єктами та їх частинами. Розуміння пластики руху складної форми. Формування конструктивно-аналітичного мислення. Вибір художніх засобів малюнку. Опанування технологіями та матеріалами рисунку. Практичне використання отриманих знань у професійній і творчій діяльності;

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: теоретичні та методичні основи рисунку; особливості графічних технік.

Вміти: зображувати об’ємні форми з натури, усвідомлюючи принципи конструктивної побудови, дотримуючи пропорції и знаходження окремих елементів; виконувати начерки та етюди фігури людини одягненої та оголеної; передавати стан натури в залежності від умов освітлення і середовища; передавати об’ємність, просторове положення, матеріальність предметів графічними засобами.

3.9. Методи викладання дисципліни

Лекція, бесіда, розповідь, пояснення, демонстрація, дискусія, інтерактивні методи навчання, майстер-класи.

3.10. Методи оцінювання

Індивідуальне та фронтальне опитування. Перегляди виконаних постановок. Процедура перескладання заліку передбачає опрацювання та складання усіх пропущених занять, а також написання модульної контрольної роботи.

3.11. Мова викладання

Українська

Реставрація живопису

3.1. Ідентифікація

Реставрація живопису

3.2. Опис (анотація)

Зміст курсу «Реставрація живопису» є одним із основних предметів спеціальної підготовки студентів для реставраційної діяльності. Студенти освоюють специфіку реставрації творів мистецтва, вивчають основні етапи реставраційних зажодів, послідовність реставраційних процесів, принципи консервації живопису. Основний час відводиться навчально-практичній роботі з реставрації творів живопису на конкретних експонатах, методично підібраних згідно цієї програми по мірі ускладнення.

3.3. Тип

Цикл професійної та практичної підготовки. Нормативна частина циклу.

3.4. Термін вивчення

2-4 рік, 3-8 семестр

3.5. Кількість кредитів

20 кредитів. Загальна кількість годин – 720, аудиторна робота – 304, лекцій – 20, лабораторних – 284, самостійна робота – 416 годин.

3.6. Викладацький склад

(професор кафедри), Такіров Тімур Нігимітуллайович (асистент), Віштаченко Олександр Федорович (асистент)

3.7. Структурно-логічна схема навчальної дисципліни

3.8. Мета і завдання вивчення навчальної дисципліни (модуля), результати навчання (знання, вміння, компетенції)

Мета навчальної дисципліни: формування у студентів базових знань і практичних навичок з консервації, реставрації творів живопису і власноручного втручання в матеріальну структуру твору мистецтва, а також ведення реставраційної документації.

Студент повинен знати:

·  міжнародні конвенції і хартії з новітніх науково-методологічних концепцій охоронної справи пам’яток,

·  правознавство та основні законодавчі акти України щодо пам’ятко-охоронної справи,

·  інструкції по обліку і зберіганню музейних цінностей,

·  існуючі методики реставрації творів живопису,

·  реставраційні матеріали та обладнання, необхідне для реставрації,

·  причини ушкодження та руйнування творів живопису.

Вміти:

·  власноручно втручатися в матеріальну структуру твору живопису;

·  проводити дослідження, консерваційні та реставраційні заходи щодо усунення руйнувань основи, грунту, фарбового шару, лакового покриття;

·  здійснювати відтворення та реконструкцію фарбового шару;

·  оформлювати реставраційну документацію.

3.9. Методи викладання дисципліни

Лекція, бесіда, розповідь, пояснення, демонстрація, дискусія, інтерактивні методи навчання.

3.10. Методи оцінювання

Індивідуальне та фронтальне опитування. Процедура перескладання заліку передбачає опрацювання та складання усіх пропущених занять, а також написання модульної контрольної роботи.

3.11. Мова викладання

Українська

Історія дизайну та архітектури

Ідентифікація

Історія дизайну та архітектури

Опис (анотація)

На першому курсі, в другому семестрі починається вивчення предмету «Історія дизайну та архітектури» який орієнтований на створення теоретичного фундаменту, накопичення практичного досвіду і професійних методів роботи. Кожній професії передує процес становлення і укріплення традицій. Без знання витоків власної професії професіонал втрачає під собою опору, відчуття вектору розвитку; професія, орієнтована лише на «кругозір» сучасності, стає поверхневою. Для дизайну це має особливе значення. Якщо розуміти дизайн, як професію, яка формує світ речей, то її витоки та коріння сягають часів зародження цивілізації та культури. Звідси необхідність включення в програму дизайнерської освіти загального історичного курсу.

Програма побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах, рекомендованими Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ЕСТS). Вона складається з лекційного та практичного курсів і розрахована на 72 години аудиторних занять.

Тип

Цикл професійної та практичної підготовки.

Термін вивчення

1–2 курс, ІІ – ІII семестри.

Кількість кредитів

3 кредити. Загальна кількість годин – 108, 72 – аудиторна робота, 36 – самостійна робота, 54 – лекційні заняття, 18 – практичні заняття.

Викладацький склад

Табенська Юлія Олександрівна, асистент, магістр образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Структурно-логічна схема навчальної дисципліни

Змістовий модуль І.

 

Тема 9. Перші теорії дизайну кінця 19 ст.

Тема 1. Архітектура давніх цивілізацій.

Тема 8. Вплив промислової революції на розвиток дизайну.

Тема 10. Модерн. Пошук нового стилю в Європі.

Тема 16. Перші школи дизайну: ВХУТЕМАС-ВХУТЕІН.

Тема 15. Перші школи дизайну: БАУХАУЗ.

Тема 17. Архітектори «другого» покоління.

Тема 18. Тенденції дизайну та архітектури 60-80х років.	Тема 19. Постмодернізм.

Мета і завдання вивчення навчальної дисципліни (модуля), результати навчання (знання, вміння, компетенції)

Курс має на меті формування у студентів теоретичної системи знань з історії дизайну та архітектури; виховання гармонійно розвиненої особистості, здатної до систематичного самовдосконалення, творчості; засвоєння студентами теоретичних та практичних знань, умінь та навичок, необхідних для адекватної мистецтвознавчої діяльності; розвиток особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, художньо-образного мислення, стимуляцію творчого потенціалу.

В основу змісту програми покладено принципи: від простого до складного; від дійсності через мистецтво до життя; єдність навчальної (пізнавально-репродуктивної) та творчої діяльності; систематичний розвиток здібностей сприймання художнього образу в мистецтві та житті; зв’язок національних та загальнолюдських цінностей; індивідуалізація навчання. Основою реалізації програми є оптимальне сполучення різних типів репродуктивної (відтворюючої) і продуктивної (творчої) діяльності, яке повинно здійснюватись при безпосередньому сприйманні дійсності та художніх образів у мистецтві.

Лекційний курс охоплює основні аспекти історії дизайну та архітектури, представляє дизайн як синтез науки, техніки та мистецтва у взаємозв’язку із загальним напрямком культури, формує повноцінне уявлення про інтегруючу функцію дизайну, розглядає багатий практичний досвід художньої творчості та технічного винахідництва, які органічно і безпосередньо вводяться в сучасну практику проектування.