Інформаційний пакет педагогічного факультету (стр. 84 )

3.9. Методи викладання дисципліни.

Методами викладання курсу «Основи акторської майстерності» є:

- лекції;

- практичні, творчі завдання;

- рольова гра.

3.10. Методи оцінювання.

Індивідуальне та фронтальне опитування, письмові творчі роботи. Процедура перескладання екзамену передбачає опрацювання та складання усіх пропущених практичних та лабораторних занять, а також написання модульної контрольної роботи.

3.11. Перелік основної літератури.

1.  Абрамян педагогіка. - Київ, «Лібра», 1996.

2.  Є. Мастерство актёра и режиссёра». - Москва, Просвещение.1973.

3.  Моё гражданское служение Росси. Воспоминания. Статьи. Очерки. Беседы. - Москва, 1990.

4.  О технике актёра. – Москва, Искусство, 1954.

5.  Падалка культура майбутніх вчителів та умови її формування // Вища і середня педагогічна освіта. – Київ, 1991. - № 15.

6.  Черкашин є слово на сцені. – Київ, 1989

3.11. Мова викладання.

Українська

Вокальний ансамбль

3.1. Ідентифікація.

Вокальний ансамбль

3.2. Опис (анотація).

Концептуальними засадами курсу «Вокальний ансамбль» є уявлення про вокальний ансамбль як найбільш поширену форму музичного виховання. Загально-музична культура, розвиток художнього смаку, виховання вокально-технічних навичок, ознайомлення з вокально-педагогічним репертуаром – складові курсу, які за умови достатнього розвитку й постійного вдосконалення підготують майбутнього педагога до вокально-хорової роботи в школі.

3.3. Тип.

Цикл професійної та практичної підготовки (професійно-орієнтованої підготовки).Дисципліна за вибором студента

3.4. Термін вивчення

0,5; рік, 8 семестр

0,5; рік, 4 семестр

3.5. Кількість кредитів.

5;3 кредити, 50;36 – аудиторних, 50;36 – практичних, 100;54– самостійна робота

3.6. Викладацький склад.

ївна, професор

3.7. Структурно-логічна схема навчальної дисципліни.

3.8. Мета і завдання вивчення навчальної дисципліни (модуля), результати навчання

Мета. Сформувати у майбутніх спеціалістів навички ансамблевого і хорового співу, підготувати їх до практичної роботи зі шкільними хоровими та вокал ними колективами

Завдання. Розвиток вокально-технічних навичок, навиків вокального виконавства, вокального слуху, ознайомлення з вокально-педагогічним репертуаром

3.9. Методи викладання дисципліни.

Практичні заняття, пояснення, демонстрація, творчі завдання

3.10. Методи оцінювання.

Індивідуальна робота з вокальним ансамблем. Процедура перескладання екзамену передбачає опрацювання та складання усіх пропущених практичних та лабораторних занять,

3.11. Перелік основної літератури.

1.  Краткий музыкальный словарь для учащихся. – Л. «Музыка», 1985.

2.  Эллементарная теория музыки. – М., 1968.

3.  Теория и практика работы с хором. – М., 1951.

4.  Хор и управление им. – М., 1961.

5.  Работа с самодеятельным хоровым коллективом. – М., 1985.

6.  Словник музичних термiнiв. – К. «Музична Україна”, 1977.

3.11. Мова викладання.

Українська

Світова художня культура

3.1. Ідентифікація

Світова художня культура.

3.2.Опис (анотація)

Програма курсу Світова художня культура концентровано висвітлює світовий культурний процес від зародження суспільства до нашого часу і складена з урахуванням нових досягнень в галузі літературознавства, мистецтвознавства та музико­знавства та театрознавства.

У курсі комплексно та синхронно розглядається історія зарубіжної художньої культури в динаміці взаємовідношень видів мистецтв. Значне місце у навчальному матеріалі курсу відводиться інформації щодо основних етапів становлення і розвитку провідних для учителя музики видів мистецтва: музики та театрального мистецтва. Окрім основного матеріалу щодо поступу світового художнього процесу, вагома частка матеріалу відводиться на вивчення історичних умов функціонування певних культурних явищ, філософського підґрунтя їх виникнення тощо. Вартим акцентуації моментом є наявність інформації щодо видатних представників світової культурно-просвітницької спільноти, зокрема, відомих театральних та кінорежисерів, діячів оперної сцени, драматургів, письменників, майстрів образотворчого мистецтва тощо, що в змозі активізувати творчі ресурси майбутніх учителів мистецької галузі. При викладанні курсу враховуються завдання професійної підготовки студентів: виділяються проблеми, які мають важливе значення для формування моральних та естетичних ідеалів школярів, звертається увага студентів на класичні зразки творів, написаних для дітей, розкривається їх естетичне значення.

3.3.Тип

Цикл професійно-орієнтованої гуманітарної і соціально-економічної підготовки.

3.4. Термін вивчення

5 рік, 9-10 семестр

3.5.Кількість кредитів

7 кредитів. Загальна кількість годин – 252, 108 – аудиторна робота, 144 – самостійна робота, 68 лекцій, 40 практичних занять.

3.6. Викладацький склад

Борисова Тетяна Валеріївна, кандидат педагогічних наук, доцент

3.7. Структурно-логічна схема навчальної дисципліни

3.8. Мета і завдання вивчення навчальної дисципліни (модуля), результати навчання (знання, вміння, компетенції)

Метою вивчення курсу Світова художня культура є розширення інформативної обізнаності студентів у площині різних видів мистецтва, а саме: літератури, живопису, архітектури, музики, театру та кіномистецтва, розкриття художніх механізмів творення різних зразків художньої творчості людства у різні історичні періоди розвитку культури.

Завдання курсу полягає в тому, щоб:

- розкрити студентам ідейно-художній світ мистецтва;

-допомогти осягнути і оцінити морально-етичні ідеали видатних діячів світового мистецтва, зрозуміти основ­ні закономірності розвитку та зміни напрямків і стилів світової культури;

- розширити межі інформативної компетентності майбутніх учителів музики;

-сформувати уявлення щодо особливостей застосування окремих зразків світової художньої спадщини у естетичному вихованні учнівської молоді;

- постійне стимулювання дослідницьких прагнень студентів у плані пошуку інформації щодо новітніх тенденцій розвитку світової художньої культури.

В результаті опанування навчального матеріалу відповідно до вимог освітньо-професійної програми та освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця студенти повинні знати:

- основні етапи становлення і розвитку світової художньої культури;

- принципи функціонування певної художньо-культурної ситсеми у окремих регіональних площинах;

-філософсько-історичні витоки певної регіональної культури;

-специфіку художнього творення зразків професійної та народної творчості;

-характерні особливості творчого почерку та стилю видатних представників світової культурної спільноти.

Майбутній педагог мистецько-естетичної галузі повинен уміти:

– визначати регіональну специфіку тих або інших мистецько-культурних течій;

– проводити аналогії та порівняння із відповідними явищами інших мистецько-культурних регіонів;

–  здійснювати художньо-педагогічний аналіз кращих зразків світової мистецької спадщини;

–  застосовувати оцінно-критичний підхід до оцінювання якості певних творів мистецтва.

3.9. Методи викладання дисципліни

Лекція, розповідь, бесіда, пояснення, демонстрація, вправа, рольова гра, ділова гра, дискусія, інтерактивні методи навчання.

3.10. Методи оцінювання

Індивідуальне та фронтальне опитування, тестування, письмові творчі роботи.

Процедура перескладання екзамену передбачає опрацювання та складання усіх пропущених практичних занять, а також написання пропущених модульних контрольних робіт, здачу ІНДЗ.

3.11. Мова викладання

Українська.

3.12. Основна література тура

1) Модели в науке: исторические и социокультурные аспекты. Послесловие // Модели. Репрезентация и научное понимание. –М.: Прогресс. 1998. -506 с.

2) теорія та методика психолого-педагогічного проектування виховного процесу в школі: Навч.-метод. Посібник. – К.: Наук. Світ, 2001. -182 с.

3) Педагогическая интеграция: сущность, состав, механизмы реализации // Интеграционные процессы в педагогической теории и практике / Отв. Ред.. В. Безрукова. – Свердловск: СИПИ, 1990. – С.5-26.

4) Теоретичні основи дидактичної інтеграції у професійній середній школі // Педагогіка і психологія. – 1997. - №2. – С.9-18.

5) Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: К. І.С., 2003. – С.13-42

6) Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.:К. І.С., 2003. –С.13-42.

7) Фоменко процесса обучения на интегративной основе: содержание, технологи, организационные формы. – Ростов-на-Дону, 1996. –С.12-24.

8) Основи педагогічної майстерності / за ред.. І. Зязюна. –К.: вища школа, 1987. – 207 с.

9) Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. –К.: Абрис, 1997. -416 с.

10) Слагаемые педагогической технологии.— М., 1989.

11) Український педагогічний словник.— К.,1997.

12) Освітні технологїї: Навчально-методичний посібник / За ред.. О. Пєхоти.— К., 2002.

13) Педагогічний словник / За ред. М. Ярмаченка.— К., 2001.

14) Основи педагогической технологии: Учебно-методическое пособие.— 2-еизд.— М., 1999.

15) Личностно-ориентированное образование: социально-философское исследование.— Запорожье, 2000.

16) Дидактика початкової школи: Підручник для студентів пед. факультетів.— К., 1997.

17) Современные образовательные технологии: Уч. пособие.— М., 1998.