Інформаційний пакет педагогічного факультету (стр. 49 )

23.  Маринін І. Г., Олійник -інструментальне мистецтво Південно-Західного Поділля: ансамбль троїстих музик Олексія Беца: монографія. – Кам’янець-Подільский: видавець 2011. – 320 с.

24.  Ознайомлення з музичними інструментами та організація інструментальних ансамблів. – К., 1966. – 79 с.

25.  Пасічняк Л. Особливості формування репертуарних тенденцій академічних народно-інструментальних ансамблів. \ Лілія Пасічняк // Феномен школи в музично-виконавському мистецтві: тези міжн. конф. (22-23 березня 2005 р., Київ). – К., Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського, 2005. – С. 63-65.

26.  , І. Організація фольклорних ансамблів в загальноосвітній школі: Методичні поради студентам-практикантам та вчителям музики. – Рівне, 1989. – 59 с.

3.12. Мова викладання

Українська.

ІНСТРУМЕНТОВКА ТА АРАНЖУВАННЯ ДИТЯЧОГО ОРКЕСТРУ

3.1. Ідентифікація

Інструментовка та аранжування дитячого оркестру

3.2. Опис (анотація)

Зміст курсу «Інструментовка та аранжування дитячого оркестру». На лекційних та практичних заняттях студенти отримують знання з теорії та методики роботи з дитячим оркестром, вивчають інструментальні п’єси, котрі пропонуються згідно програми з музики для учнів 1-4 класів, а також акомпанементи до пісень шкільного репертуару. Враховуючи специфіку курсу «Інструментувка та аранжування дитячого оркестру», виконавську практику слід проводити не тільки написанням партитур, але і впровадженням її в оркестровій грі зі студентами. У процесі занять в оркестрі студент повинен навчитись слухати і відчувати не тільки свою партію, а й вміти охопити слухом усю звукову тканину оркестрового твору, навчитися розрізняти етапи роботи над твором. Така форма виконавської практики сприяє ефективному формування музично-освітніх навичок учителя музики, його вмінню встановити контакт з школярами і стати організатором шкільного дитячого оркестру. В свою чергу, головне завдання дитячих оркестрів – це розвиток в учнів початкових класів тембрового, гармонічного і мелодичного слуху, координації слуху та голосу, ладового відчуття, відчуття ритму тощо.

3.3. Тип

Цикл професійної та практичної підготовки

3.4. Термін вивчення

3 рік, 6 семестр; 4 рік, 7 семестр

3.5. Кількість кредитів

3 кредити. Загальна кількість годин – 108, аудиторна робота – 36, лекцій – 8, практичних – 28, самостійна робота – 72 годин.

3.6. Викладацький склад

Попович Анатолій Васильович, старший викладач

3.7. Структурно-логічна схема навчальної дисципліни

3.8. Мета і завдання вивчення навчальної дисципліни (модуля), результати навчання (знання, вміння, компетенції)

Мета курсу – вивчення інструментальних п’єс та музичного супроводу до пісень шкільного репертуару і формування у студентів професійних умінь і навичок при створенні інструментовок для дитячого оркестру.

Основні завдання курсу:

-  формування у студентів інтересу до майбутньої професії в процесі вивчення програмних інструментальних п’єс та музичного супроводу до пісень шкільного репертуару;

-  ознайомлення з шкільними програмами та методикою викладання курсу;

-  формування навичок транспонування інструментальних п’єс і музичного супроводу до пісень шкільного репертуару;

-  розвиток творчих здібностей студентів в процесі інструментування та аранжування п’єс і музичного супроводу до пісень шкільного репертуару;

-  виховання у майбутніх вчителів музики вмінь і навичок в колективному музикуванні.

Для навчального забезпечення даного курсу потрібні:

-  музичні інструменті;

-  репертуар (нотні партитури).

Практичне вирішення поставленої мети має вестись у постійному взаємозв’язку з іншими навчальними дисциплінами: теорія музики, сольфеджіо, гармонія, основний та додатковий музичний інструменти, методика музичного виховання тощо.

3.9. Методи викладання дисципліни

Лекція, бесіда, розповідь, пояснення, демонстрація, дискусія, інтерактивні методи навчання.

3.10. Методи оцінювання

Поточний контроль, написання модульної контрольної роботи.

3.11.Перелік основної літератури

1.  Амлінська і інструменти-іграшки у початковій школі. – К.: Музична Україна, 1979.

2.  Амлінська оркестр. К.: Музична Україна, 1989.

3.  Бублей оркестр. Л.: Музыка, 1989.

4.  Ветлугина буквар. – М,: Музыка, 1989.

5.  , Черноиваненко музыкального воспитания в школе. – М. : Просвещение, 1989.

6.  Леонтьєв П. П., Печенюк сопілкаря. – Навчально-методичний посібник – Хмельницький: Поділля, 1998.

7.  Мазур сопілкареві. – К.: Музична Україна, 1976.

8.  Програми та поурочні методичні розробки для середніх загальноосвітніх шкіл. Музика: 1–4 класи. – Київ: Перун, 1996.

9.  Олійник В. Ф., Карташова і вказівки до практичних занять з навчальної дисципліни “Ансамблева гра”. Частина ІІ. Кам’янець-Подільський, 2011.– С. 60.

10.  Олійник В. Ф., Попович роботи з дитячим оркестром у початковій школі// Кам’янець-Подільський, 2009.– С. 124.

11.  Олійник навчання гри на хроматичній сопілці// Кам’янець-Подільський, 2010.– С. 96.

12.  Олійник В. Формування навичок ансамблевої гри в класі баяна// Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету. Вип. XV. Кам’янець-Подільський, 2008.– С. 236-239.

3.12. Мова викладання

Українська

ГРА НА НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТАХ

3.1  Ідентифікація

Гра на народних інструментах

3.2. Опис (анотація)

Якість і педагогічна ефективність музично-виконавської діяльності учителя музики в школі залежить, насамперед, від рівня його всебічної інструментальної підготовки у вузі. Вона включає:

загально-музичний розвиток студента, його виконавські уміння та навички, а також методично-професійні уміння. Безперечно всі ці компоненти між собою знаходяться у тісному зв’язку.

Програму складено так, щоб максимально забезпечити формування професійних знань, умінь і навичок гри на народних інструментах (кобза, бандура, цимбали, домра, сопілка тощо) у майбутнього вчителя. Запропоновані форми і терміни звітності та контролю дають можливість для детального планування навчання студентів з метою поетапного формування їх професійних умінь та навичок гри на музичному інструменті.

Для професійно-педагогічного становлення вчителя музики його виконавського розвитку програмою передбачено:

-  засвоєння всієї системи виконавських умінь і навичок, необхідних для відтворення художнього задуму твору;

-  формування навичок виконавського саморегулювання;

-  виконання музичних творів різних епох і стилів на високому художньому рівні;

-  самостійну роботу за музичним інструментом.

3.3 Тип дисципліни.

Дисципліни професійної і практичної підготовки

3.4  Термін вивчення

1  рік ; 1-2 семестри;

3.5 Кількість кредитів

3,5 кредитів ECTS. Загальна кількість годин – 126 (42 практичних, 84– самостійна робота).

3.6 Викладацький склад.

Маринін Іван Григорович, к. п.н., професор кафедри музичного мистецтва;

Чайка Світлана Володимирівна, к. п.н., доцент кафедри музичного мистетцва;

Олійник Василь Федорович, доцент кафедри кафедри музичного мистетцва;

Попович Анатолій Васильович, старший викладач кафедри музичного мистецтва.

3.7. Структурно-логічна схема навчальної дисципліни

3.8. Мета і завдання вивчення навчальної дисципліни (знання, вміння, компетенції)

Мета курсу: практично оволодіти музично-виконавськими навичками гри на народних інструментах; опанувати методику гри на народних інструментах; забезпечити керівництво процесом формування самостійності студентів у класі з гри на народних інструментах.

Завдання курсу гри на народних інструментах передбачає опанування:

- постановкою (професійна посадка, стійке положення інструмента, природні положення і рухи рук, дотримання природного дихання, засвоєння постановки губ);

- аплікатурною орієнтацією (відчуття інтервальної відповідності між ладами, вироблення орієнтувально-контактних зв’язків на основі збереження пальця над грифом, координація аплікатурно-слухових зв’язків);

- основних прийомів гри (щипок, удар, перемінний удар, тремоло) і штрихів (легато, стакато, нон легато);

- відтворення звуку – рівним, метрично-стійким, а також зв’язаним з різноманітною атакою звуку при виконанні динамічних контрастів, акцентів, штрихів, філіруванні тощо;

- аплікатурою подвійних нот (терції, сексти, октави);

- позиційними аплікатурними формулами (в гамо - й арпеджіоподібних рухах, стрибках і переносах).

- ковзанням (глісандо);

- підміною пальців;

- позиційною аплікатурою.

Технічне та художнє оволодіння виконавськими вміннями та навичками гри в оркестровому класі передбачає вдосконалення:

- постановки (професійна посадка, стійке положення інструмента, природні положення і рухи рук, дотримання природного дихання);

- аплікатурної орієнтації (відчуття інтервальної відповідності між ладами, вироблення орієнтувально-контактних зв’язків на основі збереження пальця над грифом, координація аплікатурно-слухових зв’язків під час звуковидобування; динамічна зміна, зв’язана з різноманітною атакою звуку при виконанні динамічних контрастів, акцентів, штрихів, філіруванні тощо;

- основних прийомів гри на струнних народних інструментах (удар, перемінний удар, щипок, тремоло);

- позиційних аплікатурних формул;

- підкладанням і перекладанням пальців – основним способом у