Інформаційний пакет педагогічного факультету (стр. 48 )

Навчальний процес в оркестровому колективі поєднує умови, у яких, з одного боку, студент є членом оркестрового колективу, а з іншого – оркестр служить базою для придбання студентом практичних умінь та навичок керівництва оркестром у ролі керівника –диригента.

Курс «Оркестровий клас» є одним із першочергових дисциплін спеціалізації в процесі підготовки майбутнього фахівця - керівника народно-інструментального колективу, важливою ланкою у цілісній структурі професійно-педагогічної підготовки таких спеціалістів, котра сприяє їхньому загальному музично-естетичному розвиткові, допомагає глибшому засвоєнню спеціальних дисциплін, які тісно пов’язані з народно-інструментальним мистецтвом. Майбутні вчителі музики повинні знати історію розвитку виконавства на українських народних інструментах, їх будову, виконавські характеристики та досконало володіти грою. Перед ними стоїть відповідальне завдання: формування і виховання світогляду, моральних рис, естетичних поглядів та виконавської майстерності гри на народних інструментах.

Курс об’єднує в собі вступ і три основних розділи.

У Вступі розглядаються питання про основні завдання курсу, його роль і місце в системі спеціальних музичних дисциплін, організаційні основи забезпечення навчального процесу у студентському оркестровому колективі.

У І Розділі подається детальне висвітлення питань початкового навчання в оркестровому колективі, що забезепечує ефективність музичного розвитку студентів.

У ІІ Розділі висвітлюється методика роботи над вдосконаленням творчо-виконавськїю майстерністі та ансамблевої злагодженості студентів-оркестрантів, оволодінням навичок слухового самоконтролю за всіма художньо-виражальними засобами ансамблевої гри, вдосконаленням використання ідентичності прийомів звуковидобування та навичок випереджувального читання нотного тексту, збалансуванням звучання оркстрових груп тощо.

У ІІІ Розділі розкриваються питання, що забезпечують практичне ознайомлення студентів з прийомами репетиційної роботи в оркестровому колективі

3.3 Тип дисципліни.

Дисципліни професійної іпрактичної підготовки

3.4  Термін вивчення

2, 3, 4 – курси; ІІІ – VІІІ семестри.

3.5 Кількість кредитів

15 кредитів. Загальна кількість годин – 540, практичних – 234, самостійна робота – 306.

3.6 Викладацький склад.

Маринін Іван Григорович, к. п.н., професор

3.7 Структурно-логічна схема навчальної дисципліни

3.8. Мета і завдання вивчення навчальної дисципліни (знання, вміння, компетенції)

М е т а к у р с у - підготовка студентів до організації та здійснення оркестрової діяльності школярів в умовах позакласної та позашкільної роботи; забезпечити керівництво процесом формування самостійності студентів в оркестровому класі.

З а в д а н н я к у р с у :

- формування у студенів професійних умінь та навичок гри в оркестрі; виховання навичок колективного виконавства;

- опанування студентами репертуаром для роботи з дитячими шкільними народно-інструментальними колективами;

- оволодіння системою пізнавально-технологічної і художньо-творчої діяльності студентів-оркестрантів у процесі роботи над музичним твором, реалізації його художнього потенціалу;

- формування у студентів інтересу, потребу та установку на музично-педагогічну діяльність керівника шкільного НІКу;

- забезпечення студентів знаннями, що розкривають теоретичні відомості про роботу вчителя-керівника шкільного НІКу;

- формування психолого-педагогічних та спеціальних умінь, які складають основу професійно-методичного досвіду роботи керівника шкільного НІКу.

Водночас існують об’єктивні фактори, певні правила і закономірності, які характерні для оркестрового виконавства як такого, що зумовлюють і організовують його на художньому, так і на технологічному рівнях. Художнє виконавство в оркестровому класі передбачає:

-  пізнавально-аналітичний характер діяльності студентів-виконавців;

-  раціональне об’єднання індивідуальної гри у колективне виконавство;

-  музично-психологічне узгодження колективного виконавства;

-  визначення конкретних напрямків узгодження виконавських операцій і характеристик щодо відтворення елементів художності;

-  визначення загально-технічних аспектів оркестрового виконавства.

Пізнавальна діяльність оркестрантів здійснюється у процесі сприймання й аналізу реального звучання і є домінуючим фактором налагодження в оркестрі необхідного контакту, поліпшення звучання стосовно технології гри, так і в художній сфері. Єдність дій оркестрантів, необхідні взаємозв’язки між ними, між оркестром і диригентом досягаються за допомогою оптимальної музичної взаємодії, які створюють систему колективного виконавства – оркестровий ансамбль.

Технічне та художнє оволодіння виконавськими вміннями та навичками гри в оркестровому класі передбачає вдосконалення:

- постановки (професійна посадка, стійке положення інструмента, природні положення і рухи рук, дотримання природного дихання);

- аплікатурної орієнтації (відчуття інтервальної відповідності між ладами (клавішами), вироблення орієнтувально-контактних зв’язків на основі збереження пальця над грифом (клавішею), координація аплікатурно-слухових зв’язків під час звуковидобування); рівним, метрично-стійким веденням міха, а також його динамічна зміна, зв’язана з різноманітною атакою звуку при виконанні динамічних контрастів, акцентів, штрихів, філіруванні тощо;

- основних прийомів гри на струнних народних інструментах (удар, перемінний удар, щипок, тремоло);

- позиційних аплікатурних формул;

- підкладанням і перекладанням пальців – основним способом у

гамо - й арпеджіоподібному рухові;

- ковзанням (глісандо);

- підміною пальців;

- використанням п’яти пальців в аплікатурі гри на баяні;

- позиційною аплікатурою;

- навичок диференційованої слухової уваги при роботі над темою різнохарактерними штрихами, що чергуються у кожній оркестровій групі та уміння виконувати поліфонічні інструментальні твори у слуховій свідомості і відтворювати в інструментальному звучанні всі елементи музичної тканини.

- навичок поліметричного і поліритмічного самоконтролю (уміння виділити головне через одночасне вирішення завдань фразування у всіх голосах поліфонічної тканини використовуючи динамічне балансування в оркестрових групах різноманітної інтенсивності, артикуляції, цезури, прийомів звуковидобування тощо).

3.9. Методи викладання дисципліни

Розповідь, пояснення, власний показ.

3.10. Методи оцінювання

Поточний контроль (оцінювання навичок колективної гри в оркестровому класі), а також написання контрольної модульної роботи.

3.11.Перелік основної літератури

1.  Інструментальні ансамблі: Навч.-реперт. посіб. – Кам’янець-Поділ. : Аксіома, 2007. – 88 с.

2.  , Олійник їсті музики: минуле і сьогодення. // Навчально-метод. посібн. – Кам’янець-Подільський., 2009. – 48 с.

3.  Барсова І. Книга про оркестр. – К., 1981. – 173 с.

4.  Олійник О. Народно-інструментальне оркестрове мистецтво // Академічне мистецтво оркестрів народних інструментів і капел бандуристів спеціальних музичних вузів України: Тези Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Київ, 02.12.2005). – К. : НМАУ ім. П. Чайковського, 2005. – С. 42-49.

5.  Власов. інальний репертуар оркестру народних інструментів як фактор визначення специфіки жанру // Академічне мистецтво оркестрів народних інструментів і капел бандуристів спеціальних музичних вузів України: Тези Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Київ, 02.12. 2005). – К. : НМАУ ім. П. Чайковського, 2005. – С. 92-97.

6.  Народна інструментальна музика Західного Поділля: проблеми еволюції традиційних форм музикування. // Дис. …канд. мист-ва: спец. 17.00.03 – музичне мистецтво. – К., 1994. – 238 с.

7.  Воєводин В. Пособие для руководителястуденческогооркестранародныхинструментов. – К., 2003. – 143 с.

8.  В миремузыкальныхинструментов. – М., 1988. – 192 с.

9.  Грає оркестр українських народних інструментів. // Бібліотечка художньої самодіяльності «РАЙДУГА», № 11. – К. : Мистецтво, 1978. – С. 5– 50.

10.  Грає оркестр українських народних музичних інструментів. – К., 1978. – 168 с.

11.  Інструментовка для українського оркестру народних інструментів. – К., 1988. – 79 с.

12.  Деякі проблеми збереження та розвитку народно-інструментального жанру // Актуальні напрямки розвитку академічного народно-інструментального мистецтва: Зб. мат. Другої Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Київ, 20-27 березня, 1998). – К., 1998. – С. 33–34.

13.  Українські народні музичні інструменти. – К., 1967. – 244 с.

14.  І. Оркестр народних інструментів на перехресті шляхів академічного виконавського сьогодення // Академічне мистецтво оркестрів народних інструментів і капел бандуристів спеціальних музичних вузів України: тези Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 02.12.2005). – К. : НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2005. – С. 78-87.

15.  Іванов українських народних інструментів. – К., 1981. – 110 с.

16.  Изрепертуарагосударственногооркестрарусскихнародныхинструментовимени Н. Осипова. – М., 1975. – Вып. 4. –180 с.

17.  Ільченко оркестрове виконавство: аматорство і проблеми художності. – К.. 1994. – 106 с.

18.  Каргин с самодеятельным оркестром народныхинструментов. – М., 1982. – 158 с.

19.  Інструментальні ансамблі в початкових класах. – К., 1960.

20.  Інструментальні ансамблі в початкових класах. – К.,1969. –150 с.

21.  Лапченко гри в оркестрі народних інструментів. – К., 1975.

22.  Маринін І. Г. Вибрані твори для оркестру народних інструментів: Репертуарно-методичний посібник. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2006. – 136 с.