Інформаційний пакет педагогічного факультету (стр. 85 )

18) Масол . 1-4 кл. Навчальний посібник. - К.: Райдуга. -138 с.

Спецкурс

“Актуальні питання розвитку української вокальної педагогіки”

3.1 Ідентифікація:

Актуальні питання розвитку української вокальної педагогіки (ВП).

3.2  Розділ І: Історичні засади розвитку української вокальної педагогіки.

У першому розділі розглядаються історичні джерела формування української вокальної педагогіки (народна пісня та церковний спів); питання становлення професійної вокальної освіти в Україні: виникнення перших шкіл співу, вокально-методичне надбання видатних вітчизняних педагогів-вокалістів; етнологічні, поліетнічні та інтеретнічні засади розвитку української співацької традиції.

Розділ ІІ: Сучасні тенденції розвитку вітчизняної школи співу.

У другому розділі розкриваються сучасні напрямки розвитку українського вокального мистецтва, дається характеристика основних сучасних вокальних, музично-драматичних жанрів. Розкриваються сучасні традиції української вокальної педагогіки, останні наукові дослідження у галузі вокальної педагогіки, питання вокального розвитку у світлі сучасної психолого-педагогічної науки.

3.3  Тип:

Цикл професійної та практичної підготовки (професійно-орієнтованої підготовки). Дисципліна за вибором студента

3.4  Термін вивчення:

0,5 року 4 семестр.

3.5 Кількість кредитів: 2 кредита лекційних – 16 год; семінарських – 8 год;

3.6. Викладацький склад

3  Мета вивчення спецкурсу: ознайомити студентів з проблемами сучасних тенденцій розвитку вітчизняної вокальної педагогіки, наявними на даний період напрямками вокально-виконавських традицій, збагачення вокально-слухового досвіду студентів.

Завдання:

1) формувати у майбутніх педагогів-музикантів свідоме позитивне ставлення до української вокальної виконавської традиції, усвідомлення місця та ролі вокального виховання у системі мистецької освіти учнів;

2) озброїти майбутніх вчителів музики знаннями сучасних тенденцій розвитку української вокальної педагогіки, що сприятиме покращенню організації вокально-виховної роботи у школі, формуванню витонченого музичного смаку школярів;

3) вчити студентів співвідносити практичні та теоретичні знання з сучасними потребами школярів;

4) розвивати пізнавальний інтерес студентів до вивчення дисциплін вокально-хорового циклу, прагнення самоосвіти та самовдосконалення власних професійних якостей;

5) стимулювати прагнення вдосконалення власних вокально-виконавських умінь, прищеплювати творче ставлення до професійної діяльності вчителя музики;

6) формувати самостійне творче мислення.

Результати навчання: знання сучасних тенденцій розвитку української вокальної педагогіки; історичних, соціально-культурних, поліетнічних та етнологічних засад та закономірностей розвитку української вокальної школи; вокальних стилів вітчизняної виконавської традиції; національних ознак української манери вокального виконавства. Формуваня у студентів основних професійних умінь визначається специфікою викладання музики у школі: оптимально використовувати можливості та весь навчально-виховний потенціал українського вокального мистецтва під час викладання музики у школі для реалізації освітньої, виховної та розвивальної мети; проводити добір та здійснювати методичний аналіз вокального репертуару школярів В ході вивчення спецкурсу здійснюється формування вокально-слухових, оцінювально-аналізуючих, вокально-координуючих навичок студентів.

3.9. Методи викладання дисципліни

Усний виклад матеріалу педагогом, пояснення, різні види бесід (репродуктивна, евристична та ін.), створення та розв’язання проблемних ситуацій, прослуховування аудіо записів вокальної музики, здійснення аналізу прослуханого матеріалу, конспектування, дискусії.

3.10. Методи оцінювання

Поточне усне опитування, написання самостійних робіт, письмове тестування, письмовий аналіз демонстраційного вокального матеріалу, написання рефератів.

4  Перелік основної літератури:

1.  Антонюк і форми сольного співу: до питання виховання різнопрофільних співацьких особистостей; Дослідницька праця. – К.: Українська ідея, 1999. – 24 с.

2.  Антонюк ічні чинники навчання співу: Наукове дослідження. – К.: Українська ідея, 1999. – 24 с.

3.  Пісенно-фольклорні витоки українського вокального мистецтва: Дослідницька праця. – К.: Українська ідея, 1999. – 24 с.

4.  Українська вокальна школа: етнокультурологічний аспект: Монографія. – К.: Українська ідея, 2001. – 144с.

5.  Антонюк індивідуального виконавського стилю: культурно-антропологічний аспект: Наукове дослідження. – К.: Українська ідея, 1999. – 24 с.

6.  Антонюк української вокальної школи: історико-культурний аспект: Дослідницька праця. – К.: Українська ідея, 1999. – 24 с.

7.  Історія світової та української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / , І. В.Чорний, , . – К.: Літера ЛТД, «005. – 464 с.

8.  Бенч- Український хоровий спів. К.: Український світ, 2002. – С.91-236

9.  Історичні корені та виховні особливості дитячого хорового співу в Україні.// Поч. школа. – 2000. – №5. – С.37-39

10.  Історія вокального мистецтва. – К.: НМАУ, 1997. – 315 с.

11.  Духовне відродження культури України: традиції, сучасність. Матеріали і тези наук.-практ. конф. – Рівне, 1994.

12.  Естрадное пене. Экспресс-курс развития вокальных способностей / – М.: АСТ: Астрель, 2008. – 319 с.

13.  Євтушенко Д. та Михайлов- Питання вокальної педагогики. Історія, теорія, практика. – Київ: Мистецтво, 1963. – 339 с.

14.  Іванов церковного співу в Україні у IX-XVII ст. – К.: Муз. Україна, 1997 – 247 с.

15.  Іванов В. Ф. Співацька освіта в Україні X-XVII ст. – К. Вища школа.-1992. – 247 с.

16.  Іванов В. Ф. Співацька освіта в Україні XVIII cт., – К.: Муз. Україна, 1997 – 289 с.

17.  Історія Українського мистецтва (в 5 т.)/ [гол. ред. Є., Версер І. Ф., Курас І. Ф., , ]. - К.: Наукова думка. – Т.1. Ч.1. - 2001. – 203 с.

18.  Ляшенко І. Ф. Національне та інтернаціональне в музиці. – К.: Наукрва думка,1991. – 267 с.

19.  Виховання співаків у Київській консерваторії. Хронологічний огляд з 1863 по 1963 рр. – К.: Муз. Україна, 1970. – 128 с.

20.  Музика двадцятого століття: Навчальний посібник. – Львів: БаК, 2005. – 232 с.

21. Основи вокальної педагогіки Ч 1: Природно-наукові теорії сольного співу. Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів диригентсько-хорових факультетів музичних і педагогічних вузів. – Суми, 2002. – 91 с.

22.  Музика. Словник-довідник. - Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. –352 с.

3.11  Мова викладання:

українська.

Шкільний курс світової художньої культури, етики,

естетики і методики їх викладання

3.1. Ідентифікація

Шкільний курс світової художньої культури, етики, естетики і методики їх викладання.

3.2.Опис (анотація)

Програма «Шкільного курсу світової художньої культури, етики, естетики і методики їх викладання» містить такі розділи: естетика та художня культура суспільства; методика викладання світової художньої культури у загальноосвітній школі; методика викладання етики та естетики в загальноосвітній школі. У програмі розкриваються: теоретичні основи художнього виховання та освіти учнів; психолого-педагогічні умови розвитку особистості учнів 9-11 класів; методика викладання світової художньої культури, етики і естетики в загальноосвітній школі. Обґрунтовуються головні принципи побудови програми, опора на творчий метод. Особлива увага приділяється методу художньо-педагогічної драматургії, який дозволяє провести урок як єдине ціле, організувати на основі проблемного навчання спілкування учнів з творами мистецтва, забезпечує їх цілісне сприйняття.

3.3.Тип

Цикл професійної-орієнтованої гуманітарної і соціально-економічної підготовки.

3.4. Термін вивчення

5 рік, 9-10 семестр.

3.5.Кількість кредитів

3 кредити. Загальна кількість годин – 108, 52 – аудиторна робота, 56 – самостійна робота, 30 лекцій, 22 практичних.

3.6. Викладацький склад

Аліксійчук Олена Станіславівна, к. п.н., доцент

3.7. Структурно-логічна схема навчальної дисципліни

 

3.8. Мета і завдання вивчення навчальної дисципліни (модуля), результати навчання (знання, вміння, компетенції)

Мета курсу – формування всебічно підготовленого спеціаліста для шкіл різного типу навчання, здібного на високому рівні організувати та провести урочну, позакласну та позашкільну естетично-виховну роботу, формування у студентів світоглядних орієнтацій і компетентностей у сфері художньої культури, виховання потреби у творчій самореалізації.

Головні завдання курсу:

-  забезпечити необхідною системою знань теорії та методики світової художньої культури, етики та естетики;

-  формувати вміння та навички для естетичного виховання учнів;

-  навчити здійснювати керівництво творчою діяльністю учнів;

-  збагатити емоційно-естетичний досвід студентів, пробуджувати особистісно-позитивне ставлення до мистецьких цінностей;

-  цілеспрямовано опанувати майбутніми вчителями художньо-практичні вміння та навички; формувати комплекс художніх компетентностей, що забезпечить здатність використовувати набуті знання та вміння у керівництві навчально-виховним процесом у ЗОШ а також у процесі самоосвіти;

-  виховати потребу вивчати нові досягнення світової художньої культури, етики, естетики та передовий педагогічний досвід для впровадження його у навчально-виховний процес школи;

-  розвинути інтерес до професії вчителя світової художньої культури, етики та естетики.