Інформаційний пакет педагогічного факультету (стр. 78 )

Теоретичне вивчення матеріалу поєднується з одночасним виконанням практичних завдань з інструментування для груп кобз, скрипок, бандур, цимбалів, баянів, ансамблю народних інструментів та оркестру в цілому.

Курс об’єднує в собі вступ і три основних розділи.

У Вступі розглядаються питання про основні завдання курсу, методологію вивчення українських народних інструментів, дослідницькі проблеми класифікації народних інструментів, перші історичні відомості про музичний інструментарій та оркестрові колективи в Україні ( Х – ХУШ ст... ст...).

У І Розділі подається детальне висвітлення будови та характеристик народних інструментів українського оркестру, ознайомлення з функціями інструментів, оркестрових груп їх технічних та художніх можливостей, а також приклади характерного використання інструментів в практиці ансамблевого та оркестрового виконавства.

У ІІ Розділ висвітлює методику роботи над створенням оркестрового плану музичного твору, партитури для ансамблю та оркестру народних інструментів, партитурного аналізу, використання у своїй роботі всього арсеналу засобів та прийомів оркестрування, перекладу та композиції.

У ІІІ Розділі розкриваються питання з практичної оркестровки :

- характеристика та взаємодія оркестрових груп та окремих інструментів;

- оркестровка для основних груп оркестру;

- оркестровка акомпанементу для соліста;

- введення в оркестр епізодичних інструментів;

- оркестровка для ансамблю та оркестру народних інструментів.

1.3.  Тип

2.  Дисципліни професійної та практичної підготовки

1.4. Термін навчання.

1 рік, 1 семестр.

1.5. Кількість кредитів.

1,5 креди. Загальна кількість годин: 54 (18 – аудиторна робота, 36 – самостійна робота, 10 лекцій, 8 практичних)

1.6. Викладацький склад.

Маринін Іван Григорович, к. п.н., професор кафедри музичного мистетцва

3.4.  Структурно-логічна схема навчальної дисципліни

Змістовий модуль І

3.8.Мета і завдання навчальної дисципліни (модуля), результати навчання (знання, вміння, компетенції)

Мета курсу - забезпечити студентів теоретичними знаннями з основ оркестрування, а також практичними вміннями та навичками оркестрування, які необхідні в роботі з народно-інструментальними колективами.

Основні завдання курсу :

-  формування у магістрантів елементарних навичок оркестрування музичних творів для ансамблів та оркестрів українських народних інструментів, що є необхідною умовою для подальшої музично-педагогічної діяльності викладача музики у роботі з народно-інструментальними колективами;

-  формування знань про історичний шлях зародження й розвитку музичного народного інструментарію та виконавства;

-  формування знань про художньо-технічні характеристики народних музичних інструментів, їх практичне використання в ансамблях та оркестрах;

-  формування творчого композиційного мислення, що пов’язане з усвідомленням засобів музичної виразності гри на народних інструментах та вираженням художнього задуму твору у процесі його виконання;

-  формування слухового-самоконтролю необхідного для визначення основних функцій оркестрового звучання (мелодії, контрапункту, гармонічної педалі, гармонічної фігурації і баса).

Від якості оркестровки великою мірою залежить і ансамбль у виконанні, хоча беззастережною істиною є те, що злагодженість і узгодженість досягається копіткою роботою. Доречне сполучення інструментів в акорди, вміле поєднання оркестрових груп, динамічне балансування створює злитність у звучанні і якісний ансамбль. При написанні оркестровки необхідно мати на увазі різноманітність видів атаки звука інструментів. Інструменти з гострою атакою (бандури, цимбали) часто використовують для підкреслення акцентів в партіях окремих інструментів і певних груп.

Оркестрування музичних творів потребує творчого підходу, що грунтується на міцних теоретичних знаннях студентів з питань інструментознавства та оркестрування.

3.9. Методи викладання дисциплін

Лекція розповідь, бесіда, демонстрація, власний показ.

3.10. Методи оцінювання.

Індивідуальне та фронтальне опитування, контрольні роботи.

3.11. Перелік основної літератури

1.  Симфоническая партитура. – Л.,1967. – 114 с.

2.  Басурманов . – М., 1982. – 360 с.

3.  Молдавскиенародныемузыкальныеинструменты. – К., 1985. – С.132–133.

4.  Інструментовка для оркестру українських народних інструментів. – К., «Музична Україна», 1988. – С. 2–82.

5.  ЖивописснаяРоссия”. Изд.-во «Вольф». СПб. – М., 1897. – Т. ІV. – Ч. І.

6.  Іванов І. Є. Академічне баянно-акордеонне мистецтво на Україні. – Автореф. ...канд мистецтвознавства. – К., 1995. – 17 с.

7.  Іванов П. Оркестр українських народних інструментів. – К., 1981. – 110 с.

8.  Калмиков і регістри в системі оркестрових груп однотембрального оркестру // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОДМА ім. ї. – Вип. 5. – Одеса: Друкарський дім, 2004. – С. 421–431.

9.  Квітка К. Професіональні народні співці й музиканти на Україні: Програма для досліду їх діяльності та побуту. – К., 1924.

10.  Избранныетруды. – Т. 2. – С. 6–8, 14-15, 18.

11.  Лысенко баянистовКиевскойгосударственнойфилармонии. – К., 1979. – 94 с.

12.  МацієвськийІ. Ігри й співгголосся. Контонація / Музикологічні розвідки. – Тернопіль, «Астон». 2002. – 170 с.

13.  Мациевский ак феномен традиционнойкультуры. Общетеоретические проблемы: Автореф. дисс. …доктора искусствоведения; спец. 17.00.02. / ЛГИ театра, музыки и кинематогафии им. Н. К Черкасова. – Л., 1990. –47 с.

14.  Мирек и баяна. – М., Музыка, 1967. – 195 с.

15.  Музыкальнаяэнциклопедия. – М., 1978. – Т. ІV. – С. 674.

16.  Українські цимбали. – К., 1976. – С. 4.

17.  Інструментовка для оркестру народних інструментів. – К., «Музична Україна», 1985. – С. 5-74.

18.  Аранжування для народних інструментів. – К., 1980, «Музична Україна». – С.4-68.

19.  Летописноеповествование о МалойРоссии. – М., 1785-1786. – С. 87.

20.  Сташевський мистецтво України: тенденції розвитку оригінальної музики та індивідуального втілення жанрово-стильового аспекту творчості Володимира Рунчака: автореф…дисерт… канд. мистецтвознавства. – К., 2004. – 24 с.

21.  Лірницька традиція як феномен української духовності. – К., журнал «Родовід», № 6. – С.41.

22.  Музичні інструменти українського народу. – Харків. 1930. – 290 с.

23.  , естрадний олімп акордеона: монографія. – Івано-Франківськ : Лілея – НВ, 2008. – 256 с.

24.  Инструментовка для оркестрарусскихнародныхинструментов. – Л., 1985 . – С. 55–72.

25.  Инструментовка для оркестрарусскихнародныхинструментов. – М.,1964. – С. 118–139.

26.  Шухевич Володимир. Гуцульщина / Матеріали до українсько-румунської етнології. – Т. 1–5. – Львів, 1899–1908. – С. 33.

3.12.Мова викладання.

Українська.

7.010102 Початкова освіта.

7.02020401 Музичне мистецтво*

Спеціалізація «Художня культура»

ВИКОНАВСЬКА МАЙСТЕРНІСТЬ З ФАХУ

3.1. Ідентифікація

Виконавська майстерність з фаху

3.2. Опис (анотація)

Якість і педагогічна ефективність музично-виконавської діяльності учителя музики в школі залежить, насамперед, від рівня його всебічної інструментальної підготовки у вузі. Вона включає:

загально-музичний розвиток студента, його виконавські уміння та навички, а також методично-професійні уміння. Безперечно всі ці компоненти між собою знаходяться у тісному зв’язку.

Для професійно-педагогічного становлення студента-інструменталіста, його виконавського розвитку передбачено:

-  засвоєння всієї системи виконавських умінь і навичок, необхідних для відтворення художнього задуму твору;

-  формування навичок виконавського саморегулювання;

-  виконання музичних творів різних епох і стилів на високому художньому рівні;

-  акомпанування хору, солістові або власному співу;

-  самостійну роботу за музичним інструментом.

Оволодіння спеціальними знаннями та навичками, пов’язаними зі грою на основному музичному інструменті, варто поєднувати з вирішенням таких професійних завдань: м у з и ч н о – п е д а г о г і ч н и х ( розвиток музичних здібностей та художніх смаків студентів у процесі сприйняття музичних творів, що виконуються в запису чи педагогом ); о р г а н і з а ц і й н о - п е д а г о г і ч н и х (організація та проведення музично-освітніх заходів); і н с т р у м е н т а л ь н о – м е т о д и ч н и х (навчання гри на музичному інструменті в музичному гуртку, студії тощо).

Крім того, т е х н і ч н е оволодіння основним музичним інструментом (вивчення гам, акордів, арпеджіо, технічних вправ) і накопичення досвіду виконання музичних творів сприяють розвитку музичного мислення та художнього смаку студента, створюють базу для його майбутньої музично-освітньої діяльності. Для того, щоб переконливо розкрити зміст художнього твору, треба досконало володіти технікою гри на інструменті. Навіть у грі звичайної гами завжди повинні бути найпростіші навички художнього виконання (виразність звучання, певний план зміни динамічних відтінків, ритмічна дисципліна тощо).

Спільними зусиллями викладача і студента можна скласти перспективний план, який являє собою програмно-оглядову модель навчального репертуару на всі роки навчання з урахуванням його реальних і потенційних можливостей. У плані варто передбачити виконавський репертуар, який включав би твори найвизначніших представників різних епох вітчизняної та зарубіжної музичної культури.